Хмельницький портал

Можливість знати більше.

У вересні 1938 року в Проскурові знімальна група під керівництвом класика українського кіно Олександра Довженка знімала епізоди фільму «Щорс».

ср.14112018

Оновлено:03:01:16 PM

Ви не авторизовані.Зареєструватись ?

Back Ви тут: Головна Новини Розділи новин Суспільство Хто має дбати про екологію міста?

Хто має дбати про екологію міста?

Велике занепокоєння викликає постійне зменшення кількості зелених насаджень у Хмельницькому. Поїздка екологічної громадськості до Вінниці показала: якщо думати не тільки про власний зиск, але й про городян, можна залишити дерева на центральних вулицях міста, збільшувати, а не скорочувати щосезонно площі газонів, доглядати й розширювати квітники. У нас же за останні роки практично нічого не поліпшується в озелененні міста, а тільки занепадає. 

Нині дуже модно говорити про громадянське суспільство і його роль у розбудові держави. Події останніх місяців показали, що, незважаючи на всі намагання попередніх, а іноді й нинішніх владних структур задушити його у зародку, таке суспільство в Україні все ж народжується. Не виняток і місто Хмельницький. Різні молодіжні організації, громадська рада при міській раді, осередки Всеукраїнської екологічної ліги, організації “Право громади”, “Подільське екологічне товариство” та інші актуалізують наболілі проблеми і навіть пропонують шляхи їх вирішення.

Чи знаходять такі пропозиції підтримку у влади? Частіше ні, ніж так. Велике занепокоєння викликає постійне зменшення кількості зелених насаджень у Хмельницькому. Недавня поїздка екологічної громадськості до Вінниці показала: якщо думати не тільки про власний зиск, але й про городян, можна залишити дерева на центральних вулицях міста, збільшувати, а не скорочувати щосезонно площі газонів, доглядати й розширювати квітники.

У нас же за останні роки практично нічого не поліпшується в озелененні міста, а тільки занепадає. Зокрема на заклики нашої громадської організації до двох останніх міських голів і міських рад провести належну інвентаризацію зелених насаджень і на основі її даних розробити програму озеленення міста на найближчі 5-10 років, звучали одні відмовки. А про співпрацю громади і влади годі й казати.

Для прикладу: громадська рада при обласній екологічній інспекції запропонувала проінспектувати догляд парків у місті. Домовились із відповідальним за зелені насадження при управлінні ЖКГ здійснити виїзд через два тижні. За цей час інтенсивно косили траву у парку “Заріччя” і частково при вході у парк “Подільський”. До речі, якщо про “Заріччя” ще знають, що це міський парк, то про “Подільський”, напевно, тільки й пам’ятають депутати 1998-2002 років, які прийняли рішення про його створення, бо там нині навіть банера з назвою парку немає. То чи можна їх повною мірою вважати міськими парками?..

Отож інспектування виявило, що навіть наші доглянуті парки ім. І.Франка, ім. Т.Шевченка та ім. М.Чекмана мають багато недоліків. Про все це громадські екологічні активісти листом повідомили міську раду, запропонували обговорити цю проблему разом із профільною депутатською комісією з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища. Чекати довелося три місяці. А коли все ж запросили на засідання, то попередили, щоб їх не обтяжували інформацією. Які там ще екологічні проблеми? Таких у Хмельницькому, виходить, немає, бо не для того депутати йшли в престижну комісію, щоб займатись тим, про що вони, напевне, і не знають, бо ж жодного разу самі не висунули на розгляд комісії хоча б якусь екологічну проблему міста.

Земля ж усьому голова! Ухопити б, що залишилося над Південним Бугом чи у рекреаційній зоні на вулиці Прибузькій, аби встигнути до завершення своєї каденції! Хтось із читачів може сказати, що питання не на часі, адже на сході країни практично йде війна. Але ж це не заважає нинішньому головному архітектору міста пану Дунаєвському регулярно вносити на сесію, засідання виконкому пропозиції про зміну цільового призначення земель і віддавати зелені куточки та рекреаційні зони під забудову.

Останньою найскандальнішою справою пана Дунаєвського та депутатської профільної комісії була пропозиція забудувати 1,22 га земель на вулиці Рибалка в рекреаційній зоні. Це практично міський пляж. Тут громада проявила стійкість і влада прийняла виважене рішення: зробити там зону відпочинку. Але нині під загрозою рекреаційна зона за адресою: вул. Прибузька, 5/1 площею 1,9 га. Тут можуть зводитися лише легкі споруди спортивного й оздоровчого призначення. Проте з’явилась інформація, що там починається житлове будівництво. Тож що це, як не нехтування екологічним законодавством та інтересами більшості громадян міста?

Не ідеалізую міськраду минулих скликань, проте рішення з таких питань там були принципово іншими. Повчальною тут може бути історія парку “Заріччя”.

У 1996-1997 роках певні керівники, які нині уже на відпочинку, а дехто відійшов у інший світ, почали інтенсивні процеси виділення землі під гаражі в районі старого саду. При цьому все було досить завуальовано і на засіданнях міськвиконкому приймались рішення про виділення однієї або двох земельних ділянок під гаражі без конкретної адреси. Давалась лише інформація, що ці ділянки на вулиці Перемоги. Такі регулярні виділення земельних ділянок продовжувались протягом кількох років. Інші спритники без жодного дозволу зрізали кілька десятків дерев, готуючи місце під забудову. Робилося це відкрито, але коли потрібно було виявити порушників, які серед білого дня використовували техніку поряд з НВК №4 і ЖЕКом №6, таких знайти не вдалось. Хоч у списках охочих отримати там шмат землі під гаражі був тодішній обласний керівник СЕС і його колега.

Отже, при бажанні, винних знайти можна було, але хто мав це робити? Мені тоді передавали слова одного з екологічних функціонерів: “Нехай вона не смикається, там такі люди задіяні!”. Не послухалась, смикалась далі... Покійний Михайло Чекман, побувавши в саду, при мені влаштував виволочку тодішньому секретарю міськради за допущені порушення. Тоді ж з’явилось рішення міськради (1999 рік), яке наклало вето на плани будівництва гаражного масиву “Зоряний” на 200 автомобілів на мальовничому пагорбі нашого міста. Тоді, до речі, саме в газеті “Проскурів” була опублікована стаття про дане рішення.

А далі з’явився проект облаштування парку. На папері він виглядав гарно і коштував місту немало. Та коли дійшло до реалізації, то з’ясувалося, що для архітектора існуючі багаторічні насадження — лише перешкоди. І почалась вакханалія нищення саду під проект. Добре, що хоч вчасно вдалось це зупинити. Потім, дякувати Богові, були трохи кращі часи для старого яблуневого саду.

В одну із весен депутати міськради, продовжуючи почату гарну справу, на чолі з Михайлом Чекманом під дощиком висадили вздовж центральної доріжки цілу алею дерев. Всі, крім одного, прекрасно прижились. Але невідомі зловмисники не дрімали й обламали верхівки практично всім молодим саджанцям. А далі подібна історія повторювалася ще не раз. Одні саджали, інші нищили і не було чомусь на них управи...

Нині парк “Заріччя” лише завдяки тому, що екологи вчасно подбали про його природоохоронний статус, залишився незабудованим. Хоч, звичайно, міським парком його назвати важко. Сумно. Невже ми маємо так багато місць відпочинку? Де ті альтанки, лавочки, доглянуті нові насадження, які там мали бути? Чому роботи по догляду за ним на папері проводяться один раз на тиждень, а насправді — 1-2 рази на рік? Задумайтесь над цим, можливо, і наша вина в цьому є? Ми ще не достатньо активно самі дбаємо про міське довкілля. І забуваємо або боїмося турбувати з цих питань своїх обранців — депутатів міської ради та виконавчий комітет. Бо ж нині ті, хто має дбати про добробут хмельничан, зокрема й екологічний, лише відмахуються від екологічних ініціатив, як від кусючих мух.

Переконана, якщо пана Дунаєвського не зупинити, то зелені в нашому місті узагалі ближчим часом не залишиться. На момент складання генплану міста у 2008 році дефіцит зелених насаджень складав 226 га, нині ж нема кому точно сказати, наскільки збільшилась ця цифра. Лише інвентаризація зелених насаджень міста може щось прояснити. Вона проведена лише в деяких парках, а основна робота може початись у цьому році.

Звичайно, головний архітектор — лише тимчасовий пішак у руках керівництва міста і його депутатського корпусу, але, видно, зручний та ручний. Тому і тримають. Чи довго так триватиме? Це залежить як від влади, так і від громади. Та саме громадськість краще знає про свої проблеми, зокрема й екологічні, і має контролювати діяльність влади з їх вирішення.

Тетяна Виговська, голова
наукової ради обласного осередку Всеукраїнської екологічної ліги

Також читайте:

Замість скверів і парків у Хмельницькому можуть з’явитися багатоповерхівки і торгові центри

Володимир Швець: "У Хмельницькому генплан намагаються підлаштувати під забаганки деяких потенційних забудовників"

Яким би був Хмельницький, коли б виконувались усі плани його забудови