Хмельницький портал

Можливість знати більше.

У 1667 році Плоскирів (нині Хмельницький) був спустошений та спалений татарами та козаками, більше 1500 чоловіків із жінками та дітьми були забрані до татарського полону...

ср.14112018

Оновлено:03:01:16 PM

Ви не авторизовані.Зареєструватись ?

Новини

Тернопільська вулиця

Одна з головних магістралей Південно-Західного мікрорайону. Виникла в першій пол. 1960-х рр. під час формування та інтенсивної забудови цього мікрорайону. Пролягає від вул. Кам'янецької до виїзду з міста у напрямку на Тернопіль (звідси й назва).

Тернопіль - обласний центр України. Розташований в 110 км на захід від Хмельницького. Населення 220 тис. Підприємства машинобудування (заводи: світлотехнічний "Ватра", комбайновий та ін.), текстильної, харчової промисловості, виробництва будівельних матеріалів. У місті працюють медичний, педагогічний, технічний та економічний університети, 2 театри, 2 музеї, філармонія. Перша згадка датується 1540 р. Збереглися залишки замку (1540), Домініканський костьол (1749) та інші пам'ятки архітектури.

Тернопільська, 8. Хлібокомбінат. У 1965 р. за цією адресою став до ладу новий хлібозавод. Незабаром на базі цього хлібозаводу (№1) та вже існуючого (завод на вул. Шевченка) створено хлібокомбінат - основний хлібовиробник міста.

Тернопільська, 15/2. Тролейбусний парк міського комунального підприємства "Електротранс". 24 грудня 1970 р. в місті введено в дію першу тролейбусну лінію, яка пролягла від заводу "Катіон" до залізничного вокзалу й мала довжину 16 км. Регулярний рух почали здійснювати 12 тролейбусів марки "Київ-6". Того ж року почало діяти тролейбусне управління та депо. В 1971 р. прокладено тролейбусну лінію до мікрорайону Ракове, в 1972 р. - по Старокостянтинівському шосе та проспекту Миру. На кінець 2005 р. довжина тролейбусних ліній сягнула 92 км, щоденно на 18-ти міських маршрутах виходить близько 100 тролейбусів.

Тернопільська, 17. Державне підприємство "Новатор". У 1966 р. на південно-західній околиці міста став до ладу радіотехнічний завод - підприємство військово-промислового комплексу, яке стало найбільшим (понад 7 тисяч працюючих) підприємством міста. В 1981 р. на базі радіотехнічного заводу створено ВО "Новатор" провідний виробник навігаційних приладів та обладнання для авіації в СРСР. Сьогодні "Новатор" продовжує займати провідні позиції у радіоелектронній галузі країни, додавши до своєї основної продукції виробництво телевізорів, телефонних апаратів, залізничних радіостанцій, водолічильників та ін.

Тернопільська, 19. Завод "Катіон". Див. - вул. Катіонівська.

Театральна вулиця

Розташована у центральній частині міста. Прокладена згідно з планом забудови міста від 1824 р., першу назву - Мільйонна, вулиця отримала наприкінці XIX ст. Така назва пов'язана з тим, що в 1890-х роках на розі з вул. Комерційною (нині - Грушевського) була побудована нова споруда повітового казначейства, яке на думку жителів Проскурова, "розпоряджалося мільйонними капіталами". В перші роки радянської влади Мільйонну перейменували на честь одного з місцевих революційних діячів - в 1921 р. вулиця отримала ім'я Самусяка. В 1940 р. під час всесоюзних святкувань 70-ої річниці від дня народження В. Ульянова (Леніна), вулиця отримує нове найменування - вул. Леніна. В 1985 р. влада вирішила, що носити ім'я Леніна повинна центральна вулиця міста, і тому колишня Мільйонна в черговий раз перейменовується - на Жовтневу (на честь Жовтневої революції 1917 р.). У 1991 р. отримала теперішню назву, яка пов'язана з розташуванням на початку вулиці будівлі обласного театру їм. Петровського.

Хмельницький обласний драматичний театр їм. Петровського. Заснований у лютому 1931 р. у місті Новочеркаськ (нині Ростовської обл. Росії) як Північно-Кавказький крайовий український драматичний театр. Восени 1931 р. театр гастролював у Мінеральних Водах, де в той час перебував на лікуванні "всеукраїнський староста" (голова ВУЦВК) Г. Петровський, який часто відвідував вистави театру. На завершенні гастролей він запросив до себе в гості групу ведучих акторів та запропонував свою допомогу в становленні молодого колективу. Незабаром після цієї зустрічі театр став носити ім'я Г.Петровського, деякий час базувався в Армавірі, а з 1933 р. був переведений в Україну. З 1934 р. перебуває у Вінницькій області, де отримав статус обласного. Влітку 1938 р. театр переводиться у Кам'янець-Подільський адміністративний центр новоствореної області. Під час Великої Вітчизняної війни театр був евакуйований у тил, де проводив гастрольну роботу на підприємствах, у військових частинах, госпіталях Середньої Азії, Далекого Сходу, Закавказзя. Після визволення України повернувся на Поділля, але не в Кам'янець-Подільський, а в новий обласний центр - Проскурів. У 1944-60 рр. театр ім. Петровського розташовувався в будівлі теперішнього міського Будинку культури, в 1960-82 рр. - у приміщенні на перехресті Кам'янецької та Гагаріна (нині тут філармонія), а з 1982 р. переїхав до нової споруди за теперішньою адресою.

У післявоєнні роки Хмельницький обласний театр ім. Петровського став одним з найкращих в Україні. На його сцені здійснювали постановки заслужені артисти України Д. Чайковський та А. Горчинський, заслужені діячі мистецтв України В. Карпенко, А. Літко, Г. Мельник, А. Бойцов, працювало ціле сузір'я прекрасних акторів, серед яких народний артист України І. Жулкевський, заслужені артисти В. Грищенко, В. Калініна, В. Карась, Г. Фігурський, Н. Наталова, 0. Гунько. Нині славні театральні традиції продовжують заслужені артисти України М. Нелюба, Л. Курманова, А. Шиманський, Л. Диса та інші.

Театральна, 8. Комплекс сучасних споруд, побудованих у 1980-х роках, які включають головний корпус університету управління та права (створений у 1995 р. на базі юридичного факультету Одеського інституту підприємництва і права та Центру підвищення кваліфікації кадрів як інститут, а з 2004 р. - університет), тризірковий готель "Енеїда" та фірмовий ресторан "Три товстуни". Ресторан названий на честь університетської команди КВК (Клуб веселих та кмітливих), однієї з найкращих в Україні.

Театральна, 13. Сучасна оригінальна споруда відділення "Промінвестбанку".

Театральна, 28. Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Островського. Будівля споруджена на поч. XX ст. для потреб повітового казначейства. З квітня 1944 р. тут розташувалася обласна бібліотека (заснована 1901 р.). У 1960-х роках був добудований другий поверх та корпус книгосховища. На сьогодні бібліотека ім. Островського має книжковий фонд понад 700 тис. видань, обслуговує близько 40 тис. читачів щорічно.

Пам'ятник подолянам, які загинули в Афганістані та інших локальних війнах. Відкрито на розі Театральної і Грушевського у вересні 2002 р. Автори оригінальної композиції - Хмельницькі скульптори, батько та син Микола та Богдан Мазури.

Театральна, 36. Двоповерховий будинок неокласичного стилю, споруджений на кошти проскурівського домовласника Вуля в 1914 р. для потреб міського банку. Після встановлення радянської влади будинок був націоналізований і в ньому протягом майже півстоліття (до початку 1970-х років) розташувався головпоштамт. Нині будівлю займає телефонна станція (АТС-6) компанії "Укртелеком".

Театральна, 64. Двоповерхова споруда, яка нагадує невеличкий палац. Побудована на початку XX а. для Проскурівської поштово-телеграфної контори, яка розташовувалася тут до початку 1920-х років. У радянські часи будинок перебував у відомстві державних установ, нині тут розташований облвійськомат.

Кутузова вулиця

Розташована у східній частині міста в масиві приватної забудови мікрорайону Ближнє Ракове, пролягає від Старого Аеродрому до вул. Східної. Виникла у 1930-х рр., перша назва - Провулок Дубове №4. У 1946 р. перейменована на честь Кутузова.

Кутузов Михайло Іларіонович (1745-1813) - рос. полководець, генерал-фельдмаршал, головнокомандуючий рос. військ під час Вітчизняної війни 1812 р. Перед війною проти наполеонівської Франції, в Ізяславі та Ямполі розквартировувалися полки 1-ї рос. армії, якою командував М. Кутузов.

Хмельницького Богдана вулиця

Розташована у східній частині міста в масиві приватної забудови мікрорайону Ближнє Ракове. Виникла у 1930-х рр., перша назва - Провулок Ракове №3. У 1946 р. перейменована на честь Б. Хмельницького.

Хмельницький Богдан (Зиновій) Михайлович (1595-1657) - укр. політичний діяч, гетьман України, керівник Визвольної війни укр. народу 1648-54 рр. проти польсько-шляхетського гноблення. Чисельні військові походи Б. Хмельницького безпосередньо пов'язані з нашим краєм.

Вперше джерела фіксують появу гетьмана на теренах сучасної Хмельницької області на початку серпня 1648 р., коли він на чолі козацької армії, пройшовши Остропіль, підійшов до околиць Старокостянтинова. Звідти армія Б.Хмельницького відходить знову на схід, але до середини вересня зосереджується під Пилявцями. Саме тут, 21-23 вересня відбулася знаменита Пилявецька битва, яка закінчилася повним розгромом польської армії. Від Пилявець козацьке військо рушило до Старокостянтинова, де на старшинській раді було прийняте рішення продовжити похід до Львова.

Наприкінці травня 1649 р. польське військо, порушивши перемир'я, вторглося у південно-східну Волинь. Довідавшись про це, Б.Хмельницький вивів свою армію через Стару Синяву, Пилявці, Старокостянтинів, Базалію під Човганський Камінь (нині - Теофіполь), де зупинився табором більше ніж на тиждень. Тут до нього прибуло кримське військо хана Іслам-Гірея, і 10 липня об'єднана армія виступила у похід до Збаража.

У травні 1651 р. гетьман з військом перебував в околицях Меджибожа-Пилявець, звідки зробив стрімкий перехід до околиць Зборова, і далі - під Берестечко.
Наступного року армія Б.Хмельницького у червні робить спробу здобути Кам'янець, але оскільки у гетьмана не було облогових гармат, він був змушений зняти облогу міста.

У 1653 р. Б. Хмельницький двічі побував у південно-західній частині Поділля. У червні українське військо, пройшовши через околиці Кам'янця, зупинилося на Орининському полі, звідки подалося до Городка, де стояло табором, але подальший похід на Галичину гетьман вимушений був припинити у зв'язку з незадоволенням козацьких мас. Відступ на схід проходив через Чорний Острів - Меджибіж. В жовтні - грудні, під час Жванецької кампанії, Б.Хмельницький зробив свою ставку в околицях Гусятина. В той час під Жванцем були блоковані 40 тис. польського війська, але після укладання польсько-кримської угоди Б.Хмельницький змушений був зняти блокаду та вирушив у дорогу через Сатанів, Городок, Меджибіж, Летичів і далі до Києва.

Востаннє Б. Хмельницький побував у нашому регіоні у серпні-вересні 1655 р., коли на чолі українсько-московського війська з'явився під стінами Кам'янця-Подільського. Облога міста тривала з 14 серпня до 3 вересня. Звідси військо вирушило до Львова.

Враховуючи історичний зв'язок Б. Хмельницького з подільським краєм, 16 січня 1954 року вийшов Указ Верховної Ради Української РСР: "На ознаменування історичної події - 300-річчя возз'єднання України з Росією і відзначаючи заслуги перед українським і російським народами видатного державного діяча і полководця Богдана Хмельницького, Президія Верховної Ради Української РСР постановляє: перейменувати місто Проскурів у місто Хмельницький, а Кам'янець-Подільську область - в Хмельницьку".

Купріна вулиця

Одна з головних магістралей мікрорайону Дубове. Бере початок від вул. Кам'янецької в районі Ружичнянського універмагу і пролягає масивом із переважно приватною забудовою мікрорайону Дубове до вул. Маршала Красовського (початок колишнього Старого Аеродрому). Виникла у 1960 р.

Купрін Олександр Іванович (1870-1938) - письменник, класик рос. літератури. Закінчив Московське юнкерське училище в 1890 р., після чого до 1894 р. служив у 46-му Дніпровському піхотному полку, що дислокувався у Проскурові. Був приписаний до мандрівного батальйону, деякий час перебував у Волочиську. Саме в роки військової служби на Поділлі розпочалася його літературна діяльність - він пише оповідання "Екзекуція", "В пітьмах", "Місячної ночі". В 1894 р. 0.Купрін вийшов у відставку і присвятив своє життя літературі. До 1901 р. проживав в Україні, переважно у Києві. Про перебування у Проскурові згадується у його повісті "Поєдинок". Серед інших відомих творів 0.Купріна - повісті "Олеся", "Яма", "Гранатовий браслет".

Чорновола В'ячеслава вулиця

Пролягає вздовж залізниці, від мікрорайону Новий план №2 (від перехрестя з вул. Маршала Красовського) до східної околиці міста (мікрорайон Ракове). Вулиця існує з моменту виникнення поселення Плоскирів, як заміська частина дороги на Летичів, яка з початку XIX а. мала назву "Поштова дорога на Летичів". У перші роки XX ст., на виїзді з міста за хутором Раковий, були засновані літні табори для військ проскурівського гарнізону, від чого вулиця отримала назву Табірна. Наприкінці 1950-х роках на вулиці розпочинається розбудова великих індустріальних підприємств (ремонтний завод перетворюється на завод "Трактородеталь" - нині машинобудівна компанія "АДВІС", будується підприємство всесоюзного значення - завод трансформаторних підстанцій, виникає завод залізобетонних конструкцій), і вже з 1966 р. вулицю перейменували на Індустріальну. В 2000 р. за ініціативою керівника машинобудівної компанії "АДВІС" І. Дунця вул. Індустріальну перейменували на честь В. Чорновола.

Чорновіл В'ячеслав Максимович (1938-2000) - укр. політ, діяч, журналіст, учасник дисидентського руху з середини 1960-х років. У 1967 р. випустив у самвидаві збірку "Лихо з розуму" про судові процеси над укр. дисидентами. В 1970-72 рр. і 1987-89 рр. редактор самовидавного "Українського вісника". Був ув'язнений за політичними мотивами в 1967-69 рр., 1972-79 рр., 1980-87 рр. Співзасновник Укр. Гельсінської спілки (1988 р.), народний депутат України з 1990 р., в 1990-92 рр. - голова Львівської обласної ради, з 1992 р. - голова Руху. Як народний депутат, голова Руху та кандидат у Президенти України неодноразово відвідував Хмельницький, де мав зустрічі з представниками влади та народу.

Чорновола, 24. ВАТ "Хмельпиво". Одне з найстаріших підприємств міста. До наших днів збереглися промислові та службові споруди 1901 р., старовинний парк. Традиції Хмельницьких пивоварів сягають глибини століть. Ще в "Інвентарі Плоскирівського староства 1775 року" можна знайти відомості про плоскирівських ремісників-броварів, а від 1797 р. - повідомлення про одне з перших пивоварних підприємств міста. Протягом XIX ст. кількість пивоварень у Проскурові то збільшувалася, то зменшувалася. Так, у 1881 р. в місті працювали три пивоварні, а вже у 1884 р. лише один пивоварний завод, який незабаром взагалі припинив існування. В 90-х роках XIX ст. Проскурів залишився без власної пивоварні. На цей факт звернув увагу доволі відомий на Поділлі пивовиробник Леон Генріхович Кляве. В 1898 р. Кляве подав заявку до міської думи з клопотанням про продаж йому земельної ділянки на Новому Плані №2, навпроти вокзалу, для будівництва нового пивзаводу. Отримавши п'ять десятин землі, Кляве одразу розпочав будівництво підприємства, і вже наприкінці 1901 р. завод випустив першу продукцію. Досить швидко пиво нового заводу здобуло визнання у споживачів, а в липні 1909 р. на Всеросійській виставці пивоваріння у Санкт-Петербурзі завод Кляве був відзначений за найкращий ячмінний солод. У 1910-х роках на підприємстві працювало 46 робітників та вироблялося щорічно до 150 тис. відер пива. В радянські часи пивзавод був націоналізований і став головним підприємством галузі в області. З 1993 р. завод перетворено на ВАТ "Хмельпиво", яке успішно продовжує та примножує славні традиції пивоваріння.

Чорновола, 31. ВАТ "Хмельницькзалізобетон". У 1956 р. на основі промислово-будівельної бази, що була розташована вздовж залізниці на вул. Заводській, був заснований завод з виробництва промислового залізобетону. В 1959 р. територія заводу значно розширилася - до нього приєднали цех збірного залізобетону з бетонно-розчинним вузлом, складом цементу, арматурною та механічною майстернями на вул. Індустріальній, 31. Саме за цією адресою розташувався адміністративний корпус заводу, який у 1970 р. отримав назву - завод залізобетонних і будівельних конструкцій. У 1994 р. підприємство перейменовано на ВАТ "Хмельницькзалізобетон".

Чорновола, 88. АТ Машинобудівна компанія "АДВІС". У 1929 р. на виїзді з міста у напрямку передмістя Ракове була організована Проскурівська машинно-тракторна станція (МТС), від якої й взяла початок нинішня машинобудівна компанія "АДВІС". При МТС діяла велика майстерня з ремонту двигунів, що дало можливість у 1949 р. перетворити машинно-тракторну майстерню у ремонтний завод (капремонт тракторних та автомобільних двигунів). У 1958 р. підприємство перейменовується на завод "Трактородеталь" і стає спеціалізованим підприємством-монополістом у СРСР з виготовлення деталей механізму газорозподілу до тракторних двигунів. У 1972 р. "Трактородеталь" перейменовано на завод тракторних агрегалв. Того ж року при заводі створено галузеве конструкторське-технологічне бюро по пневмокомпресорах - головне в галузі компресоробудування. В 1974 р. на підприємстві створені виробничі потужності та розпочато випуск пневмокомпресорів для двигунів. Таким чином, Хмельницький стає провідним центром виробництва та конструювання тракторних компресорів у СРСР. У 1990 р. завод тракторних агрегатів перетворено у машинобудівну компанію, якій надано назву - "АДВІС" (тобто: Агрегати, Двигуни, Інструменти, Сервіс). Сьогодні це одне з найбільших машинобудівних підприємств області, яке виготовляє мінісільгосптехніку, кормозбиральні комбайни, традиційні агрегати до тракторних двигунів та пневмокомпресори тощо.

Чорновола, 120. ВАТ "Укрелектроапарат". У 1957 р. було розпочато будівництво заводу трансформаторних підстанцій - підприємства електромашинобудування всесоюзного значення, а вже через два роки завод випустив першу продукцію. В 1975 р. на базі заводу трансформаторних підстанцій створено Хмельницьке ВО"Укрелектроапарат", яке стало провідним у країні за виробництвом силових трансформаторів для залізничного транспорту і трансформаторних підстанцій. В 1976 р. підприємство нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

Чорновола, 122. Возовий госпіталь Західного оперативного командування (див. - вул. Госпітальна).

Кузнєцова Миколи вулиця

Розташована в мікрорайоні Книжківці, який до 1981 р. був окремим селом. До 1981 р. - без назви.

Кузнєцов Микола Іванович (1911-1944) - розвідник, учасник партизанського руху на Україні в період Великої Вітчизняної війни, Герой Рад. Союзу (1944 р. - посмертно). Діяв як розвідник та організатор терористичних актів у Рівному, де дислокувався окупаційний рейхскомісаріат "Україна". Загинув під час арешту, підірвавши себе та ворогів гранатою.

Шевченка вулиця

Розташована у центральній частині міста, пролягає від вул. Свободи до вул. Трудової (район залізничного вокзалу). Прокладена згідно з планом забудови міста від 1888 р., першу назву отримала від напрямку пролягання до залізничного вокзалу - вул. Велика Вокзальна. В 1919 р. перейменована на честь Т. Шевченка. Від початку свого заснування вулиця мала вигляд бульвару. В 1959 р. поблизу перехрестя зі Старокостянтинівським шосе був установлений пам'ятник Т.Шевченку, але, під час реконструкції вулиці у 1981 р., монумент та зелену смугу бульвару демонтовано.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) - класик української літератури, поет, художник, громадський діяч, автор безсмертних творів: збірки поезій "Кобзар", поем "Гайдамаки", "Катерина", "Сон", "Наймичка"та ін. Восени 1846 р. у складі археологічної комісії побував на Поділлі. Почалося з того, що 21 вересня співробітник Київської тимчасової Археографічної комісії художник Тарас Шевченко отримав розпорядження Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора Д. Бібікова виїхати в різні місця цих губерній для збору відомостей про історичні пам'ятки, могили, кургани, народні перекази, пісні, пов'язані з ними, опису старожитностей, виявлення різних історичних документів та малювання древніх храмів. Одержавши свою місячну платню, художник виїхав на Поділля. Маршрут з Києва до Кам'янця-Подільського пролягав через Білу Церкву, Липовець, Брацлав, Могилів-Подільський, Яришів, Лелївці, Курилівці, Сцибори-Рахновецькі. 2 жовтня Т. Шевченко вже був на місці, бо саме цим днем датується лист-розпорядження Подільського єпископа Арсенія про сприяння художникові у виконанні покладеного на нього доручення, а 3 жовтня викладач міської гімназії Петро Чуйкевич записав до альбому Тараса Григоровича три народні пісні: "Пливе щука з Кременчука...", "Зійшла зоря із вечора...", "Ой, Кармелюче, по світу ходиш...". У Кам'янці-Подільському Т. Шевченко пробув не більше тижня, але враження від перебування на Поділлі позначилися на деяких творах Великого Кобзаря. Передусім, в поемі "Варнак" та в однойменній повісті, в яких прототипом головного героя вважають Кармалюка. З Кам'янця-Подільського Т. Шевченко повертався до Києва іншим шляхом - їхав по поштовому тракту Ярмолинці - Проскурів - Меджибіж - Летичів - Новокостянтинів -Хмільник - Бердичів - Житомир. Враховуючи відстань між поштовими станціями на цьому тракті, можна припустити, що Т. Шевченко не лише зупинився в Проскурові на короткий відпочинок, а й заночував у нашому місті.

Де ж знаходилась поштова станція, яку обов'язково мав відвідати Тарас Григорович, проїжджаючи по Кам-'янецькій? Якщо подивитися на план Проскурова 1824 року, то видно, що приблизно між нинішнім "Дитячим світом" та підземним переходом, була довга кам'яна споруда. За деякими свідченнями, саме тут, в районі перехрестя поштових доріг на Кам'янець і Летичів (нині вулиці Кам'янецька та Проскурівська), і розташовувалася поштова станція, де подорожуючі мали можливість поміняти коней, відпочити та заночувати. А ось чому Т.Шевченко не залишив згадки про зупинку в Проскурові, відповідь проста. Справа в тому, що пожежа 1822 року знищила все місто: і стару дерев'яну церкву, і старі будівлі, і міські архіви, тому Тараса Григоровича, виходячи із завдань Археографічної комісії, навряд чи могло щось зацікавити в Проскурові.

Шевченка, 1. Старовинний двоповерховий будинок, споруджений на початку XX ст. для потреб єврейського училища. В рад. часи тут була школа, згодом інститут удосконалення вчителів, а нині - міжрайонний суд.

Шевченка, 3. Одноповерховий будинок початку XX ст. В роки Великої Вітчизняної війни тут мешкав підпільник П. Вітанов, на квартирі якого з листопада 1942 р. по квітень 1943 р. відбувалися засідання комітету Проскурівської підпільної антифашистської організації. Тут перебувала і підпільна друкарня. У 1995 р. в цьому будинку відкрито музей історії Проскурівського підпілля.

Шевченка, 34. Готель "Поділля" - 12-ти поверховий, двозірковий, із комплексом ресторанів та магазинів, відкритий у 1986 р. На сьогодні - найбільший готель міста.

Шевченка, 46. Національна академія прикордонних військ України. Займає два величезних квартали на обидва боки вул. Шевченка. Серед споруд цього навчального закладу, привертають увагу старі казарми - триповерхові будівлі з оригінальними барельєфами на фасадах, які були побудовані в далекому 1936 р. і першими господарями яких стали воїни-танкісти.
У середині 1930-х років у прикордонних містах Білорусії й України почалося розгортання підрозділів бронетанкових військ Червоної Армії. У зв'язку з цим у 1936 р. на постійне місцеперебування до Проскурова прибула окрема танкова бригада під командуванням полковника Куркіна. Танкісти розташувалися в щойно побудованому неподалік від вокзалу військовому містечку, що зайняло простір, починаючи від центральної вулиці (тоді вона звалася 25-го Жовтня) і аж до берегів Південного Бугу. На цій території розмістилися три казарми, клуб, двоповерховий будинок штабу, медсанчас-тина, величезний плац, гаражі для техніки, майстерні та інші споруди. Цікавий факт, - у розробці проектної документації, інженерних роботах і будівництві військового містечка брали участь фахівці з Німеччини, із яким Радянський Союз у той час ще був зв'язаний "нерушимою дружбою". І навряд чи хто-небудь із німецьких інженерів і наших будівельників, що працювали тоді пліч-о-пліч, міг припустити, що через якихось п'ять років танкова бригада Куркіна зійдеться в смертельному бою з німецькими військами, а господарями проскурівських казарм під час окупації у 1941 - 43 рр. будуть солдати Вермахту.

У 1944 р., одразу після визволення Проскурова від німецько-фашистських військ, сюди з Уралу перевели Горьківське танкове училище. Навчання в новому, вже Проскурівському, танковому училищі було 3 роки, курсантів нараховувалося близько 600 чоловік. Основу навчально-технічної бази складали легендарні танки Т-34, а також їхні удосконалені моделі Т-44. Усього було близько 60-ти танків і декілька десятків автомобілів. У післявоєнні роки в училищі навчалися й іноземці — югослави. Але в 1948 р. після конфлікту, що виник між радянським керівництвом і лідером Югославії Йосипом Броз Тіто, буквально за одну ніч були арештовані всі югославські офіцери, які перебували в училищі (казали, що їх обвинуватили в шпигунстві), а рядових курсантів розбили на групи і депортували із СРСР. У 1958 р. танкове училище перевели на Далекий Схід до міста Благовєщенськ.

З 1958 р. військове містечко танкістів перейшло у розпорядження 17-ї гвардійської мотострілецької дивізії. У 1970 р. дивізію тимчасово перекинули до Угорщини, а на її базі було засновано Хмельницьке вище артилерійське командне училище (ХВАКУ). За більш ніж двадцятилітню історію ХВАКУ підготувало не одну тисячу висококласних офіцерів-артилерисгів і вважалося одним із найкращих у своєму роді військ. В Україні подібних навчальних закладів було всього два (ще одне артилерійське училище - у Сумах).

Нова сторінка в історії Хмельницьких військових навчальних закладів була відкрита 14 грудня 1992 р. У цей день Кабмін України прийняв постанову про створення на базі ХВАКУ інституту прикордонних військ України. 12 квітня 1995 р. на базі інституту формується академія прикордонних військ України. Того ж року академії присвоїли ім'я Богдана Хмельницького, а у 1999 р. вона одержала статус Національної. Усі ці роки (до 2000 р.) беззмінним ректором вузу був генерал-лейтенант Борис Алєксєєнко. Сьогодні (2003 р.) Національна академія прикордонних військ України - єдиний в Україні вищий військовий навчальний заклад з підготовки офіцерів-прикордонників. Організаційно академія складається з 4 факультетів, 27 кафедр, спеціального навчального дивізіону, центру підготовки та перепідготовки спеціалістів.

Шевченка, 69. Кондитерська фабрика. Адміністративний корпус підприємства займає старовинну двоповерхову будівлю, споруджену на початку XX ст. для потреб спиртоочисного складу Акцизного управління, який було побудовано в 1905 р. У 1927 р. у Проскурові заснована цукеркова фабрика, яка згодом переїхала на площі саме цього спиртоскладу (працював до 1924 р.). У 1960-х роках були добудовані нові цехи кондфабрики, яка сьогодні є одним із найкращих підприємств галузі.

Кудрянки вулиця

Розташована у східній частині міста, в масиві приватної забудови "за Старим Аеропортом", пролягає нижче вул. Щедріна, вздовж берегів р. Кудрянки.

Кудрянка (або Самець) - річка, права притока Південного Бугу. Довжина 25,5 км. Бере початок поблизу села Малиничі, впадає у Південний Буг в межах Хмельницького. Має кілька ставків і водосховищ, серед найбільших - Ружичнянський та два Дубівських.