Перший цвинтар по Кам'янецькій існував наприкінці ХVII — початку XIX століть. Він розташовувався приблизно на місці нинішнього художнього салону і тролейбусної зупинки з баром "П'яте колесо". У ті роки цей район вважався околицею Проскурова, і тому тут відвели ділянку землі для міського єврейського "окопища" (тобто цвинтаря).
Другий цвинтар на Кам'янецькій виник після 1824 року, коли Проскурів розростався та поступово розширював свої межі. "Окопище" виявилося ледве не в центрі міста, і місцева влада закрила його, відвівши для єврейського цвинтаря територію в районі нинішнього перехрестя вулиць Свободи і Водопровідної (тут височить будинок "Облдержстандарту"). Одночасно, вище по Кам'янецькій, надали землю для міського християнського кладовища. Зараз цього некрополя також не існує — на його місці Свято-Покровський собор та прилеглі будинки.
Третє, і останнє, кладовище на Кам'янецькій з'явилося у 1870-х роках. Воно зайняло територію понад 6 гектарів одразу за залізничним переїздом. Основний масив цвинтаря простягнувся майже на 700 метрів уздовж Кам'янецької і поділявся на три частини: православну, католицьку і військову (остання сформувалася після звільнення міста у 1944 році). Крім того, на захід від православної частини, по вул. Л.Толстого, знаходився єврейський сектор, вище якого розташовувався ще один масив з похованнями переважно повоєнного часу.
Для тих, хто захоплюється історією міста, найбільший інтерес, безумовно, представляють найдавніші християнські сектори. І хоча архітектурне вирішення більшості пам'ятників просте, все-таки іноді зустрічаються прямо-таки справжні витвори мистецтва. Це і гранітні хрести у вигляді підрублених стовпів "древа життя", і могильні обеліски у вигляді середньовічних готичних дзвіниць, і пам'ятники з фігурами ангелів і скорботної Діви Марії, і хрести з витонченим різьбленням, і скульптурні і барельєфні зображення Святого Розп'яття. Усе це гармонує з оригінальними кованими огорожами та епітафіями на могильних плитах. На жаль, більшість старовинних надгробків до наших днів не збереглася.
Так само не вціліла каплиця, що височила років 25 тому на православному секторі. Побудована вона була наприкінці XIX століття як капличка над склепінням генерала І.Назанського, який помер у 1897 році. У радянські роки, коли по місту закривали храми, каплиця стала одним із небагатьох місць, де ще можна було проводити Богослужіння. Згодом, поруч із склепінням генерала поховали ще декілька поважних людей. Зокрема, у 1953 році єпископа Кам'янець-Подільського та Проскурівського Анатолія (Буссел). Але влада всіляко перешкоджала відвідуванню та службам у каплиці. Й коли у 1964 році старий цвинтар офіційно було оголошено закритим, то каплицю теж примусили закрити. У 1984 році, коли Православна Церква вела активну роботу з підготовки до Ювілею 1000-річчя Хрещення Русі, до Хмельницького прибув Архієпископ Вінницький і Хмельницький Агафангел (Саввин). Метою приїзду владики було вирішення можливості повернення Церкві закритого у 1964 році кафедрального собору та інших храмів до знаменної дати. Під час свого візиту владика Агафангел відвідав й каплицю на старому цвинтарі та зазначив, що добре було би добудувати до неї алтарну апсиду та мати у місті ще одну парафію. Але одразу після від'їзду владики за вказівкою якогось місцевого чиновника каплиця була зруйнована за одну ніч...
Не менш цікаві сторінки історії Проскурова відкривають і прізвища людей, прах яких спочиває на старому цвинтарі. Багато з них були простими міщанами, службовцями, купцями, робітниками, а багато займали досить високі посади і були відомими за межами міста.
Так, до наших днів збереглися могили двох видатних військовослужбовців XIX століття, генерал-майорів П.Троїцького й А.Картамишева. Тут же поховані лікар 124 піхотної дивізії, статський радник П.Воскресенський, командир артдивізіону полковник О.Венцевич, підполковник М.Федоров, легендарний вахмістр А.Петровський. Усі вони служили в частинах Проскурівського гарнізону наприкінці XIX — початку XX століть. Ближче до дороги збереглося кілька могил світських службовців старого Проскурова. Серед них надгробки помічника повітового поліцейського справника О.Карповича (надвірний радник, понад 30 років служив у проскурівській поліції) і штатного доглядача Проскурівського міського училища О.Богацького. Серед поховань радянських часів також багато відомих людей знайшли спочинок на старому цвинтарі. 
Тут є могили проскурівських підпільників, що загинули від рук фашистів у 1943-44-х роках — Петра Семенюка, Марії Трембовецької, Миколи Ченаша. Є цілий сектор з могилами найвідоміших лікарів міста, серед яких збереглася (щоправда, перекошена через корені дерева, яке росте поруч) надгробна плита легендарного отоларинголога С.Полозова...
Зробивши невеличкий екскурс лише на православний сектор, як бачимо, вдалося відшукати поховання багатьох знаних колись у місті осіб. А якщо зайти на католицьку частину чи на єврейський сектор...
З книги "Прогулянка Проскуровом", м.Хмельницький, 2009
| < Попередня | Наступна > |
|---|
