Хмельницький портал

Можливість знати більше.

Століття тому міські мешканці говорили: «У Проскурові стільки магазинів, скільки дверей у його будинках». Наше місто давно зажило репутації торговельного...

чт.17082017

Оновлено:03:17:19 PM

Ви не авторизовані.Зареєструватись ?

Back Ви тут: Головна

Статті

Заріччя

 

ЗАРІЧЧЯ — один із найбільших мікрорайонів міста, який у народі частіше називають Виставкою. Хоча, якщо розібратися досконало, Заріччя та Виставка — не одне й те саме.

Заріччя — колишнє село, що виникло на пагорбі та його схилах за річкою Південний Буг. Отже, звідки походить назва села — зрозуміло. Найдавнішу згадку про Заріччя знаходимо у люстрації 1665 р., за якою це село разом із Мацьківцями, Олешином, Волицею та Лезневом відносилося до Плоскирівського староства [14, с. 183]. Сам Плоскирів та усе староство перебували у володіннях могутнього польського роду Замойських аж до самого кінця XVIII ст. У 1796 р., через три роки після приєднання Поділля до Російської імперії. Заріччя та інші села староства були подаровані Катериною II фельдмаршалу Гудовичу, який приймав активну участь у вищезгаданому "приєднанні". Після смерті фельдмаршала (1820 р.) селом володіли його нащадки. Але ні Гудович, ні його нащадки у селі не мешкали, а призначали "за себе" управляючого маєтком. Так, на початку XIX ст. управляючими Зарічанським маєтком був дворянин Антонович, згодом - титулярний радник Василевський. Саме село було не надто великим. Наприклад, у камеральному описі 1799 p. зазначалось, що у селі є лише: невеличкий будинок управляючого маєтком, кілька десятків селянських дворів із городами та садами при кожному, а також "заміська велика корчма". Все село містилося приблизно в районі теперішнього перехрестя Зарічанської та Маршала Рибалка, піднімаючись дещо по схилах пагорбу. Мешкали переважно поляки, частково — українці; костьолу та церкви не було — зарічанці ходили до храмів сусіднього Проскурова.

У другій половині XIX ст., після скасування кріпацтва, нащадки Гудовича залишили Заріччя на викуп місцевому товариству селян. Село одразу стало заможнішим, населення збільшилося, відкрилась школа грамоти. У 1904 р. у Заріччі, за яким вже остаточно закріпився неофіційний статус приміського села, було 296 дворів та 1450 мешканців.

 

 
Вид на Заріччя з Комсомольського парку, 1968 рік
 

 

У 1946 р. Заріччя було приєднано до Проскурова та стало одним із мікрорайонів міста. Позбуватися свого сільського вигляду він почав вже у 50-х роках, і першим поштовхом стала організація на зарічанських ланах, поблизу Старокостянтинівського шосе (район теперішнього дендропарку), обласної сільськогосподарської виставки. Такі виставки, що відкривалися в ті роки в усіх обласних центрах на зразок столичної ВДНГ, були стаціонарними - мали капітальні приміщення, павільйони, впорядковану територію. Теж саме зробили в Проскурові - перша виставка урочисто була відкрита у 1950 р. й успішно діяла майже до середини 60-х. Тисячі проскурівчан полюбляли з родинами відвідувати виставку, де можна було не лише ознайомитись з досягненнями аграріїв, а й відпочити: придбати щось смачного, відвідати кафе й буфети, погойдати дітлахів. В народі за цією зарічанською частиною міста швидко закріпилася назва Виставка.

У 1959 р., дещо на захід від Виставки, неподалік від Зарічанської МТС та вище військового танкодрому, розпочалася забудова невеличкого житлового масиву двоповерхових будинків для службовців 17-ї дивізії. Він отримав назву "посьолок Мирний". В той же час ближче до Заріччя заклали фундаменти під три чотириповерхові цегляні будинки. Дорогу, що з'єднувала верхню околицю Заріччя з Виставкою та пролягала повз "Мирного" та чотириповерхівок, розширили, заасфальтували і незабаром дали назву - Проспект Миру... [10, с. 54]. Так почалася масштабна розбудова нинішнього Зарічанського мікрорайону, що "поглинув" колишнє село, його сади та лани та колишню Виставку.

На сьогодні про село Заріччя нагадують лише деякі вулички з одноповерховою забудовою в районі "Електроніки", на місці Виставки зеленіє дендропарк (закладений у 1964 р.) та височіє Меморіал Вічної Слави (відкрито у 1983 р.), а перші будинки загубилися серед 5-, 9- та 14-типоверхових велетнів. 

 

 
 
Вид на Заріччя з Комсомольського парку, 2008 рік