Хмельницький портал

Можливість знати більше.

22 грудня 1775 року містечко Плоскирів (нині Хмельнцький) отримало від польського короля привілей на проведення двох щорічних ярмарків на Новий рік та свято св. Анни. Кожен з ярмарків тривав по 2 тижні. У 1797 році у Проскурові відбувалося щорічно вже 13 ярмарків...

нд.22042018

Оновлено:09:46:38 PM

Ви не авторизовані.Зареєструватись ?

Back Ви тут: Головна

Статті

Заріччя

 

ЗАРІЧЧЯ — один із найбільших мікрорайонів міста, який у народі частіше називають Виставкою. Хоча, якщо розібратися досконало, Заріччя та Виставка — не одне й те саме.

Заріччя — колишнє село, що виникло на пагорбі та його схилах за річкою Південний Буг. Отже, звідки походить назва села — зрозуміло. Найдавнішу згадку про Заріччя знаходимо у люстрації 1665 р., за якою це село разом із Мацьківцями, Олешином, Волицею та Лезневом відносилося до Плоскирівського староства [14, с. 183]. Сам Плоскирів та усе староство перебували у володіннях могутнього польського роду Замойських аж до самого кінця XVIII ст. У 1796 р., через три роки після приєднання Поділля до Російської імперії. Заріччя та інші села староства були подаровані Катериною II фельдмаршалу Гудовичу, який приймав активну участь у вищезгаданому "приєднанні". Після смерті фельдмаршала (1820 р.) селом володіли його нащадки. Але ні Гудович, ні його нащадки у селі не мешкали, а призначали "за себе" управляючого маєтком. Так, на початку XIX ст. управляючими Зарічанським маєтком був дворянин Антонович, згодом - титулярний радник Василевський. Саме село було не надто великим. Наприклад, у камеральному описі 1799 p. зазначалось, що у селі є лише: невеличкий будинок управляючого маєтком, кілька десятків селянських дворів із городами та садами при кожному, а також "заміська велика корчма". Все село містилося приблизно в районі теперішнього перехрестя Зарічанської та Маршала Рибалка, піднімаючись дещо по схилах пагорбу. Мешкали переважно поляки, частково — українці; костьолу та церкви не було — зарічанці ходили до храмів сусіднього Проскурова.

У другій половині XIX ст., після скасування кріпацтва, нащадки Гудовича залишили Заріччя на викуп місцевому товариству селян. Село одразу стало заможнішим, населення збільшилося, відкрилась школа грамоти. У 1904 р. у Заріччі, за яким вже остаточно закріпився неофіційний статус приміського села, було 296 дворів та 1450 мешканців.

 

 
Вид на Заріччя з Комсомольського парку, 1968 рік
 

 

У 1946 р. Заріччя було приєднано до Проскурова та стало одним із мікрорайонів міста. Позбуватися свого сільського вигляду він почав вже у 50-х роках, і першим поштовхом стала організація на зарічанських ланах, поблизу Старокостянтинівського шосе (район теперішнього дендропарку), обласної сільськогосподарської виставки. Такі виставки, що відкривалися в ті роки в усіх обласних центрах на зразок столичної ВДНГ, були стаціонарними - мали капітальні приміщення, павільйони, впорядковану територію. Теж саме зробили в Проскурові - перша виставка урочисто була відкрита у 1950 р. й успішно діяла майже до середини 60-х. Тисячі проскурівчан полюбляли з родинами відвідувати виставку, де можна було не лише ознайомитись з досягненнями аграріїв, а й відпочити: придбати щось смачного, відвідати кафе й буфети, погойдати дітлахів. В народі за цією зарічанською частиною міста швидко закріпилася назва Виставка.

У 1959 р., дещо на захід від Виставки, неподалік від Зарічанської МТС та вище військового танкодрому, розпочалася забудова невеличкого житлового масиву двоповерхових будинків для службовців 17-ї дивізії. Він отримав назву "посьолок Мирний". В той же час ближче до Заріччя заклали фундаменти під три чотириповерхові цегляні будинки. Дорогу, що з'єднувала верхню околицю Заріччя з Виставкою та пролягала повз "Мирного" та чотириповерхівок, розширили, заасфальтували і незабаром дали назву - Проспект Миру... [10, с. 54]. Так почалася масштабна розбудова нинішнього Зарічанського мікрорайону, що "поглинув" колишнє село, його сади та лани та колишню Виставку.

На сьогодні про село Заріччя нагадують лише деякі вулички з одноповерховою забудовою в районі "Електроніки", на місці Виставки зеленіє дендропарк (закладений у 1964 р.) та височіє Меморіал Вічної Слави (відкрито у 1983 р.), а перші будинки загубилися серед 5-, 9- та 14-типоверхових велетнів. 

 

 
 
Вид на Заріччя з Комсомольського парку, 2008 рік