Хмельницький портал

Можливість знати більше.

22 грудня 1775 року містечко Плоскирів (нині Хмельнцький) отримало від польського короля привілей на проведення двох щорічних ярмарків на Новий рік та свято св. Анни. Кожен з ярмарків тривав по 2 тижні. У 1797 році у Проскурові відбувалося щорічно вже 13 ярмарків...

пн.26062017

Оновлено:02:33:49 PM

Ви не авторизовані.Зареєструватись ?

Back Ви тут: Головна

Статті

Володимирська вулиця

Розташована у центральній частині міста. Прокладена згідно з планом забудови міста від 1824 р. й мала першу назву - Дворянська,яка пов'язана з тим, що вздовж вулиці були виділені земельні ділянки під забудову для заможних верств населення міста (переважно дворян). До наших днів збереглися деякі особняки від забудови кінця XIX - поч. XX а. - будинки № 38 (будинок з "круглими" вікнами), № 63 (колишній будинок юриста Шпігеля), № 103 (будинок 1903 р., колишній Палац піонерів, згодом - ляльковий театр, нині - Центр культури Поділля). В 1921 р. за ініціативою радянської влади вул. Дворянську перейменували на честь Є. Остаповича - члена проскурівського підпільного ревкому, учасника громадянської війни, який загинув у бою у 1919 р. У 1940 р. вулиця отримала ім'я С. Кірова - відомого рад. парлйного і держ. діяча. У 1991 р. перейменована на Володимирську.

Володимир Святославович (р. нар. невід. - 1015) -великий князь київський (з 980 р.), завершив об'єднання східнослов'янських князівств у єдину державу Київська Русь, запровадив християнство як її державну релігію.

Володимирська, 49. Міська друкарня. Спорудження цього триповерхового будинку для потреб єдиної на той час друкарні (підпорядковувалася обласному видавництву) було завершено у 1962 р. Згодом друкарня отримала статус міської і стала одним із найбільших поліграфічних підприємств Хмельницького. Перша в Проскурові друкарня почала діяти у 1893 р., її засновником та власником був міщанин Д. Голованевський. У 1910 р. в місті налічувалося вже сім приватних друкарень, які в 1921 р. були націоналізовані та об'єднані в єдину "Державну друкарню Окрмісцгоспу". Розташовувалася вона в одноповерховому будинку на центральній вулиці, згодом - на вул. Театральній (тоді - Леніна), аж поки у 1962 р. не переїхала за нинішньою адресою.

Володимирська, 51. Колишнє комерційне училище (нині-НВО № 5). Триповерхова будівля споруджена у 1909 р. для потреб Проскурівського комерційного училища. З 1921 р. тут розташувалася школа № 3, в якій навчалося чимало відомих земляків. Серед них - Петро Семенюк - один із керівників молодіжної підпільної організації, яка активно діяла в роки німецько-фашистської окупації, а також Володимир Пилипчук - воїн-інтернаціоналіст, який загинув смертю героя в Афганістані. На будівлі школи встановлено меморіальну дошку на честь В.Пилипчука. Згодом середню школу № 3 перейменували на навчально-виховне об'єднання № 5.

Володимирська, 91. Управління Національного банну України у Хмельницькій області. Будівля споруджена у 1971-72 рр. на місці двоповерхового будинку проскурівського вільнопрактикуючого лікаря М. Ставинського. Тут жила родина лікаря, тут же він приймав хворих, а в окремому будинку у дворі розташовувався найкращий у місті пологовий будинок.

Володимирська, 92. Обласна телерадіокомпанія "Поділля-Центр". Створена в листопаді 1991 р. як обласна державна студія телебачення (ХТБ). Згодом перетворена на обласну телерадіокомпанію "Поділля-Центр". Займає приміщення колишнього Обласного Будинку політпросвіти.

Володимирська, 113. Свято-Покровський кафедральний собор. Головний православний храм міста (Українська православна церква) - Свято-Покровський кафедральний собор - знаходиться поблизу перехрестя вул. Володимирської з Кам'янецькою. У XVIII - XIX ст. ця частина міста, де нині височить собор, вважалася окраїною Проскурова і 1824 р. згідно з генеральним планом забудови міста була відведена під християнський цвинтар. Приблизно в ті ж роки в центрі цвинтаря побудували невелику церкву, освячену на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Наприкінці 1870-х років цвинтар опинився в межах міста й рішенням місцевої влади був закритий. Територію під новий цвинтар відвели неподалік — вище Кам'янецької, одразу за залізничними коліями, і тому Покровська церква ще якийсь час залишалася діючою. Але поступово (а особливо після відкриття на новому цвинтарі каплиці) церкву все менше й менше відвідували. В 1907 р. єпархіальне управління вирішило більшу частину майна Покровської цвинтарної церкви передати у розпорядження Олексіївського реального училища (в його приміщенні нині розташований міськвиконком), де для потреб учнів була влаштована домова Свято-Олексїївська церква. Старий цвинтар, який був занедбаний, в 1911 р. з благословення Преосвященного Серафима, єпископа Подільського і Брацлавського, віддали в користування Подільського товариства бджолярів. У л роки багато священиків нашого краю були активними бджолярами й утримували великі пасіки, а, наприклад, сам Преосвященний Серафим був почесним головою товариства. Отже, на третині території старого цвинтаря південніше Покровської церкви Товариство бджолярів улаштувало показову пасіку.
За радянськіх часів Покровська церква прийшла до остаточного запустіння. 23 грудня 1938 р. за рішенням президії Проскурівської міськради "цвинтарна церква по вул. Фрунзе підлягає закриттю, тому що знаходиться в безгосподарному стані і загрожує обвалом".
Відродження церкви почалося лише наприкінці 1980-х років. Більше трьох років віруючі міста й області вносили свої пожертвування, а також допомагали будівельникам під час спорудження на місці старої церкви нового храму. 14 січня 1992 р., при численному зібранні народу відбулося урочисте відкриття Святого-Покровського кафедрального собору. Освячення храму і перше богослужіння пройшли за участю єпископів Хмельницького і Кам'янець-Подільського Нифонта, Чернівецького і Буковинського Онопрія, Тернопільського і Кременецького Сергія, а також багатьох священиків приходів Хмельницької єпархії. З того дня над обласним центром майже на все місто лунає мелодійний дзвін відродженого храму.