Хмельницький портал

Можливість знати більше.

Побратимом міста Хмельницького є Старобільськ (Луганська обл.) - місто, яке слугувало І. Ільфу та Є. Петрову прототипом Старгорода, в якому відбувається дія роману "12 стільців". 

пн.27032017

Оновлено:03:04:49 PM

Ви не авторизовані.Зареєструватись ?

Back Ви тут: Головна

Статті

Високе - мікрорайон цегельного заводу

Колишнє передмістя на південній околиці міста, назва якого походить від місця розташування на височині відносно Проскурова та сусідньої Ружичної. Перші відомості про Високе, як "хутір, що відноситься до міста", знаходимо у документах другої половини XIX ст...

ВИСОКЕ. Колишнє передмістя на південній околиці міста, назва якого походить від місця розташування на височині відносно Проскурова та сусідньої Ружичної. Перші відомості про Високе, як "хутір, що відноситься до міста", знаходимо у документах другої половини XIX ст. Але кількість мешканців Високого завжди рахувалась окремо. Так було під час переписів населення 1926 та 1938 pp. За останнім, до речі, дізнаємося, що у Високому наприкінці 1938 p. мешкало 137 осіб.

У 1899 p. проскурівський купець Шльома Гальперін побудував у передмісті Високе потужний цегельний завод  (головний корпус по вул. Кам'янецькій), і з того часу Високе здебільшого почали називати — "район цегельного заводу". До сьогоднішнього дня збереглися деякі будівлі старого заводу, який нині називається ВАТ "Хмельницький завод будівельних матеріалів". Виник завод наприкінці XIX ст., коли у Проскурові почався справжній будівельний бум - заможні городяни, купці, промисловці, чиновники зводили усе нові й нові будинки. Попит на цеглу щороку зростав. Купець Ш. Гальперін, вчасно зорієнтувавшись у ситуації на ринку будматеріалів, вклав чималі кошти на закупівлю новітнього устаткування і з 1899 р. у передмісті Високому організував цегельне виробництво. Підприємство отримало назву "цегельний, кахельний і черепичний завод". У 1904 р. на заводі працювало 155 осіб, діяли дві гофманові печі, один прес для цегли і два для черепиці, виготовлялося до трьох мільйонів штук цегли на рік. Крім заводу Гальперіна, у Проскурові налічувалось ще десять цегельних заводів, але вони разом виробляли продукції набагато менше гальперінського підприємства, та й у якості явно поступалися. У 1921 р. завод Гальперіна був націоналізо­ваний і одержав назву "Державний керамічний завод" . Аж до початку 30-х pp. XX ст. це підприємство залишалося єдиним на все Поділля, яке мало механічне устаткування по виробництву цегли. У повоєнні роки на заводі, що вже називався цегельно-черепичним, встановили нове обладнання, організували потокові лінії, побудували потужні випалювальні печі... Підприємство стало ще більш значущим в економіці міста.

Разом із тим позабулась назва передмістя, поступившись місцем громіздкій та прозаїчній - "район цегельного заводу". Нині про існування Високого нагадують лише вулиця Висока та однойменний провулок, що розташовані саме на межі з мікрорайоном Ружична, поруч із заводом.

Колишнє передмістя Високе - сучасна супутникова з'йомка. Внизу зліва - територія цегельного заводу.