Хмельницький портал

Можливість знати більше.

У 1837 році освячено собор Різдва Пресвятої Богородиці, збудований на місці церкви, що згоріла у 1822 р. Він є найдавнішою з існуючих церков м. Проскурова (нині Хмельницький)....

пт.26052017

Оновлено:02:08:57 PM

Ви не авторизовані.Зареєструватись ?

Back Ви тут: Головна Подорожі поділлям Поділля в долях диваків і геніїв

Поділля в долях диваків і геніїв

Подільська земля знала не лише власних талановитих синів — тут бували люди, вписані в історію світу. Мандрівку ми почнемо з півдня області — і рухатимемося на північ, заглядаючи в цікаві куточки Хмельниччини.

Відправна точка нашого маршруту — Кам'янець-Подільський, не лише туристична мекка і фестивальна столиця, а й батьківщина українського повітроплавання. Про перший політ повітряної кулі над теренами України вже третій рік нагадує відвідувачам Старої фортеці (48°40′24″N 26°33′45″E) меморіальна дошка на її стіні.

20 травня 1784 р. з ініціативи подільського землевласника і французького аристократа Шарля-Вільгельма де Нассау і за сприяння коменданта кам’янецької фортеці Яна де Вітте над Кам’янцем піднявся перший аеростат. Принц де Нассау був свідком польотів братів Монгольф’є у Франції 1783 року, тож задумав повторити їхні подвиги на Поділлі, адже повітроплавання стало справжнім всеєвропейським трендом-1783. Монополія Франції на небо закінчилася: кулі виготовляли і запускали над Лондоном, Краковом (17 січня 1784 р.), Варшавою (12 лютого 1784 р.), Роттердамом, Міланом... Львовом і Кам’янцем. Докладних документів про львівський політ віднайти не вдалося, а от про кам’янецький є чимало епістолярних згадок.

Офіцера артилерії Бенедикт Магєр писав у листах до Варшави, що в червні 1784 р. дорогою до Стамбула через Кам’янець-Подільський проїжджали принц де Нассау, обер-лейтенант де ла Порте, американець Літлпейдж і капітан Мокроноскі. Вони привезли «докладний спосіб виготовлення куль» на радість коменданта фортеці де Вітте. Підпоручика Б. Магера було звільнено від служби на кілька днів, щоб під керівництвом модника-принца спорудити кулю: «Інакше не можна сказати: вдалася нам добре. Я можу себе похвалити, що працював при тому найбільше. Тож ми запускали з Кам’янця одну паперову 23 фути завдовжки, а завширшки — 19 футів, яка піднялася вгору на три тисячі ліктів і впала за чверть милі в річку Смотрич (...). Другу запускали ми над Хотином, для паші, більшу, округлу, 33 фути завдовжки і завширшки, дивилися зі страхом, чи не впаде на середину міста, що б наробило туркам феєрверку. Були то кулі на розігрітому повітрі». Тоді ж будували менші кулі «з дуже тонкої плівки», які «наповнювали смердючим газом з вітріолового спирту та залізної тирси».

Отже, перші українські польоти відбулися в червні 1784 року? Ні! Пошуки в архівах дали ще один результат: віднайдено лист Мацея Каспровича, що 1783—1793 рр. обіймав посаду професора фізики в семінарії Подплавського в Кам’янці, до свого колеги Яна Шнядецького. У листі від 29 травня 1784 р. йдеться про політ куль над містом, який відбувся 20 травня того ж року. При тому були присутні князь де Басан і анонімний обер-лейтенант, котрий сам літав на кулі у Франції. Кулю для польоту сконструювали з подвійного проклеєного паперу. Її діаметр був 15 м, а вага — 400 кг. Під час наповнення кулі з’явилася дірка, тож від польоту відмовилися. Куля піднялася без пасажирів на висоту близько 240 м, після чого луснула і впала на землю. Далі кам’янецьке небо забуло про аеростати на 212 років.

З 1999 року Кам'янець знову тішиться кулям: взимку вони злітаються сюди заради участі у безкомпромісному трофі “Лютневі пригоди”, під час Днів Кам'янця у травні катають над Старим містом туристів, а восени тут традиційно проходить етап чемпіонату з повітроплавання України.

Мандруємо далі до Дунаївців, в яких беремо праворуч — на Нову Ушицю. В селі Антонівка знову звертаємо праворуч — на Отроків та Притулівку. Ми вже кілька кілометрів прямуємо територією колишньої Миньковецької держави графа Ігнація Сцибор-Мархоцького. Аристократ з 1788 р. володів цілою низкою сіл у теперішніх Дунаєвецькому та Новоушицькому районах, які обніс прикордонними стовпами і нарік Миньковецькою державою. Сцибор-Мархоцький любив зводити храми (Вільгельму Телю і Ж.-Ж. Руссо, Богині миру і Телемаку), сам проповідував по неділях у храмах, влаштовував язичницькі свята Церери, випускав власні гроші, будував резиденції — але всі ці дивацтва легко простити, дізнавшись, що сам цей оригінал першим на теренах України звільнив селян від рабства. Це сталося у 1795 р. А ще Сцибор-Мархоцькій відкрив у своїй державі аптеку і дві друкарні, дбав про вдосконалення землеробства — був, виходить, просвітником.

В Притулівці (48°48′26″ пн. ш. 27°05′54″ сх. д.) можна оглянути великий млин, в якому облаштовано Музей архітектурної спадщини,

а у Отрокові (48°47′47″ пн. ш. 27°07′01″ сх. д.) - літню резиденцію дивака, яку вже котрий рік приводить до ладу дивак сучасний, львівський меценат Ігор Скальський. Львів'янин був так зачарований “колискою волі в Україні”, що з 2008 року проводить щоліта тут фестиваль “Отроків”.

Повертаємося на Н03 — за Ярмолинцями звертаємо праворуч за вказівником “Сутковецька церква-фортеця”. У Сутківцях (49°10′30″ пн. ш. 26°55′45″ сх. д.) і справді є на що поглянути туристу. Шедевр архітектури не лише всеукраїнського а й всеєвропейського значення — фортифікований Покровський храм (1467) відреставрований кілька років тому.

Замок (XIV-XVII ст.) на сусідньому пагорбі, на жаль, реставраторів не дочекається ще довго: від твердині лишилася одна башта та залишки валів. З того, що офіційно пам'яткою ще не вважається, але невдовзі може таким стати — напевно, єдиний на Поділлі пам'ятник Юрію Гагаріну.

Саме цьому мальовничому селу судилося дати прихисток одному з найбільших авантюристів XVIII ст. - графу Каліостро. На Поділля Верховного Магістра запросив граф Тадеуш Граб'янка (в іншій транскрипції — Гребінка, 1740-1807), масон, мартиніст й фантаст. Граф мріяв про реформи і переустрій світу - і домріявся до релігійного і політичного містицизму. Метою бачив завоювання Палестини, Сирії, Туреччини і частини Африки. У французькому Авіньйоні утримував власним коштом храм, при якому діяла секта Нового Ізраїлю (1788). Граб'янка мав титул графа Сутківського, та маєтків мав чимало (скажімо, в  Райківцях), тож Джузеппе Бальзамо (Каліостро) міг мешкати у 1789-1790 рр. як там, так і тут. Каліостро склав для подільських масонів проект «Республіки світла» – польсько-української федеративної держави. Для Граб'янки він намагався добути «філософський камінь» та еліксир молодості. Чи вдалося це графу — таємниця :).

Повертаємося в Ярмолинці, слідуємо до Солобківців, щоб звідти трасою Т2315 через Зіньків дістатися Слобідки-Шелехівської (49°09′29″ пн. ш. 27°25′50″ сх. д). Якщо ваша автівка скапризована, можна дістатися цього села значно довшою, але кращою дорогою — через Хмельницький і Деражню. У крихітному селі розташовано відразу два маєтки.

Один, бундючний велет з вежами (1911), належав колись панам Новицьким. Другий, значно скромніший глинобитний будинок Вакарів, давно став літературно-меморіальним музеєм Анни Ахматової. Маленька Ганнуся Горенко щоліта приїздила сюди на відпочинок до тітки Анни. Дідусь поетеси Еразм Стогов вирішив збудувати або придбати кожній з дочок дачу на Поділлі, а ще краще - одружити їх з подільськими поміщиками.

Слобідка-Шелехівська дісталася Анні Еразмівні, яка прожила в Слобідці все життя - після революції селяни дозволили їй залишитися. У музеї можна оглянути меблі, якими користувалася Ахматова, є навіть окуляри поетки. Літніх приїздів Ганнусі Горенко чекала вся Слобідка-Шелехівська: в дівчинки був дар, вона ходила з лозинкою по дворах і казала, де найкраще копати колодязь. Щочервня в селі відбуваються Ахматовські читання. Бюст поетеси виготовив у 1990 р. петербурзький скульптор В.Зайко.

Протяжність маршруту — 210 км.

Сезонність — всесезонний.

Найкраще його долати власною автівкою, в випадку громадського транспорту потрібно розраховувати, що на маршрут піде цілий день.

 

 

Також читайте:

Увага, конкурс: «Подорожі Поділлям» - разом з «Київстар»

Конкурс «Подорожі Поділлям»: Чотири музеї та один театр

Конкурс «Подорожі Поділлям»: Прогулянка серед скульптур

Конкурс «Подорожі Поділлям»: Елегії Поділля

Конкурс «Подорожі Поділлям»: Таємниці сільських храмів

Конкурс «Подорожі Поділлям»: Поділля в долях диваків і геніїв

Конкурс «Подорожі Поділлям»: Петлюрівськими місцями Кам'янця

Конкурс «Подорожі Поділлям»: Стежками Миньковецької держави

Конкурс «Подорожі Поділлям»: Хмельницький у Проскурові - гетьман у місті свого імені

Конкурс «Подорожі Поділлям»: Меджибіж - подорож до Середньовіччя