Хмельницький портал

Можливість знати більше.

Існує відома порода голубів "хмельницькі бурі", яка веде своє походження ще від проскурівських голубників

сб.19082017

Оновлено:10:42:18 PM

Ви не авторизовані.Зареєструватись ?

Back Ви тут: Головна Подорожі поділлям Елегії Поділля

Елегії Поділля

Славне Поділля замками, але ж хто не знає Кам'янця і Сатанова, Меджибожа і Летичева? Славне Поділля оборонними храмами — чого варті Сутківці, Сатанівська Слобідка і Шарівка. А от подільські панські маєтки — тема не настільки розкручена. Інтерес до них лише починає прокидатися — і, здається, вже на старті спізнився на кілька десятиліть як мінімум. Багато старих подільських садиб зараз у жахливому стані — і туристів можуть не дочекатися.

Давайте поглянемо на них — але погляд має бути розуміючим і елегійним. Ностальгія за тим, що минуло, хай вуаллю співчуття прикриє жахливий стан доріг до більшості палаців, потріскану штукатурку їхніх стін, понівечені радянськими перебудовами інтер'єри.

Так як екс-палаців у області чимало, обмежимо територію маршруту кількома районами Хмельниччини: Дунаєвецьким, Городоцьким, Ярмолинецьким, Віньковецьким.

В Лісоводах (49°10'17" пн. ш. 26°27'33" сх. д.) за 9 км на схід від Городка все ще пам'ятають славу місцевого колгоспа-міліонера “Україна”. Тут відчувається колишній господарський комунізм в мініатюрі: багатоповерхівки, будинок піонерів, лікарня, стадіон... А єдина старовинна споруда великого села - палацовий дім Раціборовських-Журовських - тихо помирає за гуртожитками місцевого аграрного ліцею. Те, що будівля хоч якось дотягла до 2012 року, - заслуга не Журовських, а командира роти 129-ої танкової бригади Бориса Сугери (1921-1943, Сугеровим він став вже пізніше). Сирота, що рано втратив обох батьків, два роки (1937-1939) навчався у лісоводській школі колгоспної молоді і жив у колишньому палаці, переобладнаному на гуртожиток, а звідти потрапив до Червоної армії. Юнак посмертно став Героєм Радянського Союзу: за кілька героїчних боїв на Курщині у січні-лютому 1943 р.

Зараз суворий класицистичний палац (кінець XVIII ст.) - руїна із забитими вікнами, ледве живим портиком, з тріщинами на стінах. Всередині не краще.  Іронія долі: старий дуб біля палацу пишається побілкою, має навколо охайну огорожу - дбають, бережуть...

З Лісоводів через Городок, Ярмолинці (тут теж є сильно перебудований палац — за універмагом) і Томашівку рухаємося до села Удріївці в кількох км від станції Дунаївці. Дорогою теж вишукуємо старі цікавинки. Костел Здвиження (1803) у Ясенівці - все, що залишилося від маєтку Марковських у Сказинцях (саме так Ясенівка називалась колись), багатого палацу немає й сліду. Значно цікавішим буде візит в Соснівку (49°06'18" пн. ш. 26°42'50" сх. д.).

Про стару назву села пам'ятає зараз обласний дитячий психоневрологічний санаторій “Куява”, розташований у колишньому панському маєтку Товкачів (1887). Палац оточений парком площею в 27,7 га — пам'яткою природи.

З протилежної сторони від траси Т2321 — село Савинці (49°05'17" пн. ш. 26°47'21" сх. д.). Палац тут вже, напевно, ніяка реставрація не врятує. Відчути старовину тут можна хіба влаштувавши сеанс спіритизму - з викликанням духів Теодора Потоцького і родини Коссецьких, давніх власників маєтку. Колись Савинецька резиденція (1759) вважалася однією з найгарніших на Поділлі. Від будівлі залишилися дві бічні крила поблизу сільської школи — а от центральний корпус споруди давно зруйновано.

У Томашівці беремо ліворуч — ось і стара дорога в Удріївці (49°03'23" пн. ш. 26°48'44" сх. д.). В парку на пагорбі — вже нечинна школа (розформували!). А ще до школи це був неоготичний палац Лозинських, зведений у 1841 р. з місцевих будівельних матеріалів (спеціально для цього у селі запрацювали печі для випалювання цегли і черепиці). Дві башти добудовані пізніше, в ІІ пол. ХІХ ст. - коли Удріївці вже належали родині Дмоховських.

З Удріївців зовсім недалеко до траси Н03, на яку виїжджаємо в Міцівцях — щоб одразу перетнути її і заглибитись в чергове бездоріжжя. Все-таки до Маліївців (48°59'40" пн. ш. 26°58'59" сх. д.) з їхнім прекрасним палацово-парковим ансамблем графів Орловських — всього 7 км, а відвідини цього місця ніколи не набридають.

Нагадаємо: в селі є парк з фонтаном “Голова лева” і скелею з водоспадом (у скелі — кілька гротів колишнього василіанського монастиря); палац (1788), балкон якого тримають атланти; стара брама до саду — і стилізована під середньовічні башту водонапірна вежа. Не бійтеся сучасного призначення палацу (в ньому дитячий протитуберкульозний санаторій) — до туристів тут звикли.

В сусідньому селі Підлісний Мукарів (48°58'17" пн. ш. 26°56'36" сх. д.) можна оглянути надивовиж гармонійний неоготичний костел Йосипа Заручника (1859).

Повертаємося на трасу Н03 - нарешті асфальт! Рухаємося на північ, у напрямку Ярмолинців, щоб звернути в Солобківцях за вказівниками на Віньківці. Наша мета — село Зіньків (49°04'37" пн. ш. 27°04'20" сх. д.), але дорогою не пошкодуємо кількох хвилин на оглядини Покровської церкви в селі Адамівка (49°06'44" пн. ш. 27°03'50" сх. д.). Хоча святиня зведена у 1773 р., та майстри будували її у архаїчному стилі давніх оборонних храмів XVI ст.

Ось і Зіньків, колись добре укріплене містечко (від замку залишилася до наших днів одна вежа), а зараз село, більш відоме своїм кулінарним смаколиком — чорною ковбасою. Неодмінно треба побачити і відновлений Троїцький костел (1750) поблизу замкових руїн, і чудову дерев'яну Михайлівську церкву (1769), дбайливо відреставровану у 2007 р., і старий пивзавод Девішена (1902). Та ми шукаємо старі панські маєтки — і такий є у Зінькові. В класицистичному шляхетському дворі (І пол. ХІХ ст.) розташувалась місцева автошкола. Про колись існуючий парк нагадає алея з хвойних дерев, що веде до колишнього маєтку.

Коротка подорож закінчилася. На щастя, їх можна здійснити теренами рідної області ще не одну. На жаль, стан побачених пам'яток буде невтішним.

Сезонність маршруту: всі пори року.

Протяжність маршруту: 124 км.

Маршрут найкраще долати власною автівкою, хоча можливе й добирання громадським транспортом і автостопом. У випадку з автівкою усі точки маршруту легко оглянути протягом одного світлового дня. Час, потрібний для подорожування громадським транспортом, в Україні — величина непрогнозована.
Так як маршрут може бути однаково цікавим для жителів різних куточків області, відправною точкою обираємо власне Лісоводи, а завершальною — Зіньків.

 

 

Також читайте:

Увага, конкурс: «Подорожі Поділлям» - разом з «Київстар»

Конкурс «Подорожі Поділлям»: Чотири музеї та один театр

Конкурс «Подорожі Поділлям»: Прогулянка серед скульптур

Конкурс «Подорожі Поділлям»: Елегії Поділля

Конкурс «Подорожі Поділлям»: Таємниці сільських храмів

Конкурс «Подорожі Поділлям»: Поділля в долях диваків і геніїв

Конкурс «Подорожі Поділлям»: Петлюрівськими місцями Кам'янця

Конкурс «Подорожі Поділлям»: Стежками Миньковецької держави

Конкурс «Подорожі Поділлям»: Хмельницький у Проскурові - гетьман у місті свого імені

Конкурс «Подорожі Поділлям»: Меджибіж - подорож до Середньовіччя