Хмельницький портал

Можливість знати більше.

Орган Хмельницької обласної філармонії, що вперше зазвучав 14 березня 1991 року, є останнім, який був встановлений у Радянському Союзі і останнім органом фірми Rieger Kloss, який був встановлений в Україні.

пн.27032017

Оновлено:03:04:49 PM

Ви не авторизовані.Зареєструватись ?

Back Ви тут: Головна Про місто Інформація Історичні статті Рік 1919. Жителі Поділля - полякам: "Просимо Військо Польське зайняти нашу територію"...

Історія

Рік 1919. Жителі Поділля - полякам: "Просимо Військо Польське зайняти нашу територію"...

95 років тому частина мешканців Проскурівського та кількох інших сусідніх повітів звернулася до уряду Польщі з проханням ввести Військо Польське на територію Поділля для захисту життя і спокою людей. Ось текст цього листа у перекладі з польської:

До Високого Уряду
Найяснішої Речі Посполитої Польської

МЕМОРІАЛ

Делегація населення польського і єврейського, що мешкає в повітах: кам’янецькому, плоскирівському, літинському  [певно, мається на увазі Летичевський, - ХП] і старокостянтинівському подає до відома Уряду Польського наступне:

Від половини листопада 1918 року, тобто від петлюрівського повстання подільська, волинська і київська губернії становлять територію, на якій спільнота польська та єврейська піддається особливим переслідуванням, не кажучи вже про грабунки, які набули стихійного характеру, саме життя мирного населення перебуває у постійній небезпеці.

Тисячі жорстоко замордованих родин, без жалю до жінок, старих та дітей включно до немовлят, руїна цілої території, що без упину переходить з рук більшовиків до рук українців — оце умови, у яких животіє населення у тому красивому і багатому краю, який належав колись до Польщі.

6 липня ц. р. після кривавих більшовицьких діянь, які годі описати, місто Проскурів утретє опинилося в руках Петлюри. - Була надія, що населення трохи зітхне вільніше. - На жаль, надії виявилися марними.

Більшовики надзвичайно підживлюють полум’я ненависті до поляків, з допомогою листівок почали чинити наклепи на Антанту та Військо Польське, приписуючи польським жовнірам знущання над українцями у зайнятій поляками східній Галичині, проголошуючи розплату цілому польському племені.

Наслідки не забарилися: ось руками січовиків вбито власника 120-моргового маєтку в Янові коло Базалії Буяльський, світла йому пам’ять.

В Лишувці неподалік Купелю січовики жорстоко замордували земського обивателя Фелікса Мінкевича, світла йому пам’ять, разом з 70-літньою старенькою матір’ю.

Польська мова, польська школа, поляки-урядники, одним словом все, що польське піддається невтомному переслідуванню.

Взявши до уваги, що не надто чисельна, погано споряджена українська армія дуже повільно посувається вперед з постійними коливаннями, що вже узятий українцями Старокостянтинів знов потрапив до рук більшовиків, які серйозно загрожували навіть місту Плоскірову, несучи мирному населенню насилля і грабунок, буде зрозумілим явище нинішньої масової втечі поляків, які, кинувши рештки своєї власності, з жінками та дітьми, незважаючи на труднощі, що чиняться українською владою, тікають до зайнятих Військом Польським Сатанова, Тарноруди і Волочиська.

Зважаючи, що:

1) нинішній український уряд не має визнання серед селянської маси;

2) що через брак інтелігентних сил він не в змозі створити бодай примітивного державного і адміністративного апарату робітнича виборча основа виключає участь у виборах навіть середнього класу інтелігенції;

3) що серед тієї напівінтелігентної стихії, яка стоїть у владного керма, панує нечувана корупція і продажність;

4) що українська армія тане кожного дня через постійно зростаюче дезертирство;

5) що внаслідок невтомного суперництва між січовиками, петлюрівцями і галичанами бракує єдності у самій армії;

6) що селяни особливо ненавидять січовиків і галичан, вважаючи їх австріяками, які під час німецької окупації посилали до села каральні загони;

7) що українська армія не має забезпечення, за винятком невеликої кількості амуніції, яку Румунія постачає їм за великі гроші;

8 ) що надзвичайно щедрий нинішній врожай, яким можна було б відмінно нагодувати Європу, може бути змарнований через брак ладу і порядку;

9) що селяни чекають якоїсь сили, яка б дала їм омріяний спокій і лад, ухиляються від годування військ Петлюри, постійно і за спільною домовленістю відмовляються від рекрутства, стверджуємо, що у тому сусідньому з Польщею краї без сторонньої допомоги не буде переможений більшовизм, а змучене і доведене до розпачу населення, яке плекало єдину надію на вступ до нашої території Військ Польських, якщо її втратить змушене буде попрямувати у обійми більшовизму, аби знайти бодай відносний спокій.

Відтак просимо Уряд Польський видати розпорядження Військам Польським, щоб зайняли нашу окраїнну територію аж до часу, коли народ український буде врівноважений і здатний висловити свою волю з точки зору державної приналежності чи самоуправління.

(конфіденційно)

Керівник делегації:

Болеслав Корсак         Доктор Мар’ян Ставінський

Члени:

П. Вержбицький, Мисловський В. Курнай, Й. Тисяк...
[наступні підписи нерозбірливі]

[Печатка]
Головнокомандування Військ Польських
Ад’ютантура Генеральна, Варшава
L.Dz.1688 /T2 дня 9/Х 1919 р.*

І польська армія до Проскурова таки дісталася. Щоправда, перед тим з 16 по 21 листопада 1919 року наше місто встигло побувати тимчасовим місцем перебування уряду Української Народної Республіки, а після того на кілька днів попало до рук російської Добровольчої армії Антона Денікіна.

А 2 грудня 1919 року у Проскурів таки увійшли польські війська. Під польською владою місто перебувало до липня 1920 року.

Місто Проскурів (з 1954 р. - Хмельницький). Польські військові біля входу у костел Св. Анни. Шостий справа - міський голова Микола Сікора.

 

*) Перекладено за виданням: Україна і Польща в документах 1918-1922, частина 1 // за ред. Т. Гунчака. — Наукове товариство ім. Шевченка. — Нью-Йорк — Париж — Сідней — Торонто, 1983. — С. 387-389.