Хмельницький портал

Можливість знати більше.

У середині ХХ століття у Проскурові (нині Хмельницький) ходив «трамвай». Трамваєм називали залізничний вагон, що рухався між станціями Проскурів та Гречани, з зупинками для посадки пасажирів на кожному залізничному переїзді...

сб.25032017

Оновлено:01:18:17 PM

Ви не авторизовані.Зареєструватись ?

Back Ви тут: Головна Про місто Інформація Хмельницькі байки Поряд з Хмельницьким - своя Лозова?

Поряд з Хмельницьким - своя Лозова?

Опісля кожного чергового “феєрверку” на артилерійських складах починаються розмірковування: де рвоне наступного разу. Теоретично Хмельницький є одним з наступних майданчиків для “фестивалю”, подібного тому, що стався позавчора у Лозовій. Точніше – станція Гречани, де з довоєнних часів традиційно розміщується один з артскладів...

 

Опісля кожного чергового “феєрверку” на артилерійських складах починаються розмірковування: де рвоне наступного разу. Теоретично Хмельницький є одним з наступних майданчиків для “фестивалю”, подібного тому, що стався позавчора у Лозовій. Точніше – станція Гречани, де з довоєнних часів традиційно розміщується один з артскладів.

Свого часу гасу у вогнище громадської думки підливали й екологи. Точніше, не гасу, а іприту. Мовляв, на гречанському складі (одному з небагатьох) до Другої світової війни зберігалася хімічна зброя, і це є родзинкою, чи то як нині кажуть, фішкою цього арсеналу. Дійсно, в опублікованих “зеленими друзями” матеріалах згадується “Гречаны — склад №441 артиллерийского вооружения и авиационных химических боеприпасов”, які складувалися тут мало не з “первої гарманської, що ще при царі була”. Головним діючим чинником хімічної війни у той давній час був гірчичний газ (або, як його назвали за місцем першого застосування, іприт). А оскільки жодної інформації про те, яким чином ці боєприпаси було вивезено або ліквідовано, не збереглося – на початку 2000-х років у пресі здійняли гвалт: “закопали, виляли на землю”!

Щоправда, ніхто з жителів не бачив, щоб за Гречанами росла жовта трава, п’ятиметрові будяки або бігали шестиногі собаки-мутанти. Та й хіміки кажуть: улюблений довоєнний іприт, яким збиралися років сімдесят тому труїти одне одного, сполука вкрай нестійка. За цей час навіть за найгірших обставин (хімію з хімічної бомби, атом з атомної, вакуум з вакуумної виляли, закопали та притоптали чоботями) – воно все одно давно вивітрилося б на ніц.

А отже, “любімий город может спать спокойно”. Можна сподіватися, що вогняне шоу з гірчичною приправою нам не загрожує, а оповіді про гречанський супер-арсенал залишилися відлунням давньої військової міці нашого міста-героя Wink