Хмельницький портал

Можливість знати більше.

22 грудня 1775 року містечко Плоскирів (нині Хмельнцький) отримало від польського короля привілей на проведення двох щорічних ярмарків на Новий рік та свято св. Анни. Кожен з ярмарків тривав по 2 тижні. У 1797 році у Проскурові відбувалося щорічно вже 13 ярмарків...

чт.24012019

Оновлено:11:57:28 PM

Ви не авторизовані.Зареєструватись ?

Back Ви тут: Головна Про місто Інформація Хмельницькі байки Поряд з Хмельницьким - своя Лозова?

Поряд з Хмельницьким - своя Лозова?

Опісля кожного чергового “феєрверку” на артилерійських складах починаються розмірковування: де рвоне наступного разу. Теоретично Хмельницький є одним з наступних майданчиків для “фестивалю”, подібного тому, що стався позавчора у Лозовій. Точніше – станція Гречани, де з довоєнних часів традиційно розміщується один з артскладів...

 

Опісля кожного чергового “феєрверку” на артилерійських складах починаються розмірковування: де рвоне наступного разу. Теоретично Хмельницький є одним з наступних майданчиків для “фестивалю”, подібного тому, що стався позавчора у Лозовій. Точніше – станція Гречани, де з довоєнних часів традиційно розміщується один з артскладів.

Свого часу гасу у вогнище громадської думки підливали й екологи. Точніше, не гасу, а іприту. Мовляв, на гречанському складі (одному з небагатьох) до Другої світової війни зберігалася хімічна зброя, і це є родзинкою, чи то як нині кажуть, фішкою цього арсеналу. Дійсно, в опублікованих “зеленими друзями” матеріалах згадується “Гречаны — склад №441 артиллерийского вооружения и авиационных химических боеприпасов”, які складувалися тут мало не з “первої гарманської, що ще при царі була”. Головним діючим чинником хімічної війни у той давній час був гірчичний газ (або, як його назвали за місцем першого застосування, іприт). А оскільки жодної інформації про те, яким чином ці боєприпаси було вивезено або ліквідовано, не збереглося – на початку 2000-х років у пресі здійняли гвалт: “закопали, виляли на землю”!

Щоправда, ніхто з жителів не бачив, щоб за Гречанами росла жовта трава, п’ятиметрові будяки або бігали шестиногі собаки-мутанти. Та й хіміки кажуть: улюблений довоєнний іприт, яким збиралися років сімдесят тому труїти одне одного, сполука вкрай нестійка. За цей час навіть за найгірших обставин (хімію з хімічної бомби, атом з атомної, вакуум з вакуумної виляли, закопали та притоптали чоботями) – воно все одно давно вивітрилося б на ніц.

А отже, “любімий город может спать спокойно”. Можна сподіватися, що вогняне шоу з гірчичною приправою нам не загрожує, а оповіді про гречанський супер-арсенал залишилися відлунням давньої військової міці нашого міста-героя Wink